Двостороннє співробітництво між Анкарою і Києвом можна вважати зразковим
За матеріалами круглого столу на тему «Воєнно-політичний союз Туреччини і України як фактор безпеки і стабільності в Балто-Чорноморсько-Каспійському регіоні»
Порушуючи тему двостороннього співробітництва України, слід відзначити надзвичайно активний наш діалог з Туреччиною, що триває вже не один рік. В багатьох питаннях цей двосторонній діалог можна вважати зразковим. Це підтверджується послідовною і чіткою підтримкою Туреччини цілісності і суверенітету нашої держави, за що ми завдячуємо, зокрема, президентові Ердогану. У такій справі важлива системність, що є показником стабільності наших відносин, позицій сторін і підтверджує відповідну прогнозованість їхньої діяльності.
Туреччина входить до числа тих країн, які в рамках резолюцій міжнародних організацій підтримують Україну системно з 2014 року. І стосовно багатьох резолюцій вона виступала саме як співавтор, що теж дуже показово, особливо якщо брати такий відрізок часу, як останні 10 років.
Необхідно також зазначити, що активність Туреччини спостерігається в рамках не лише таких міжнародних організацій, як ООН, але й щодо наших, українських ініціатив з партнерами. За нинішніх умов це надзвичайно актуально. Тут для прикладу можемо згадати і про міжнародну Кримську платформу, коли порушуємо питання деокупації Криму чи становища кримських татар. Адже міжнародна Кримська платформа безпосередньо має на меті саме як деокупацію Криму, так і визначення способів, як цього домогтися.
З іншого боку, порушуючи тему безпекової компоненти у ширшому масштабі, обов’язково треба мати на увазі Чорноморську безпекову конференцію, де Туреччина, як одна зі сторін, також демонструє надзвичайну активність.
До речі, у своїх виступах учасники круглого столу зосереджувалися на напрямках нашого двостороннього співробітництва. Загалом, його практична реалізація вже відбувається за багатьма напрямами, і дуже активно. Один з таких напрямів — протимінна діяльність, що є також ініціативою чорноморських держав. Серед них, безумовно, Туреччина. Наприклад, якщо ми говоримо про МСМ (Mine CounterMeasures) означає протимінні заходи, тобто, заходи з очищення морських територій від мін та інших небезпечних предметів — це тристороння ініціатива з розмінування на Чорному морі, — то дискутуємо про можливість приєднати до цієї ініціативи, разом з Україною, Болгарію, Румунію і Туреччину. У такій ситуації ми знову зазначаємо, що Туреччина — безумовний регіональний лідер, це досить активна і надзвичайно важлива країна. Тому передусім в наших інтересах — якомога активніше розвивати відносини з Анкарою.
І тут постає ще одне питання стосовно нашої стратегії розвитку, зокрема, чи є така у нашого Міністерства закордонних справ, чи її немає, і що було запропоновано 10 чи 20 років тому. На мій погляд, колеги чудово усвідомлюють, що один із показників стабільності і довгої тривалості — саме у системності підходів, незалежність від тих чи інших циклів, які відбуваються в середині держави чи за її межами.
Стосовно цього існують абсолютно різні підходи, різні бачення. Зокрема, є країни, з якими потрібно опрацьовувати різноманітні підходи, обираючи найбільш сприятливий для нас. Є різні аспекти такого співробітництва. У цьому випадку Туреччина є такою країною, з якою наші відносини є чіткими, прозорими і зрозумілими.
Янош Грищенко,
т.в.о. начальника відділу Туреччини і Південного Кавказу
2-го територіального Департаменту МЗС України
